09.11.20р. 6 група кравців.Громадянська освіта.

 

Тема: Еволюція прав людини.

1. Витоки прав людини

Як ви вже знаєте, у Загальній декларації прав людини записані права і свободи, що мають усі люди на Землі. Проте шлях до формування цих прав та усвідомлення людством необхідності їх існування був дуже тривалим. Протягом століть права людини були обумовлені належністю до певної спільноти; вона могла мати права лише в межах своєї спільноти і втрачала їх поза її межами. Це навіть було закріплене в Римському праві. У середньовічній Європі вважалося, що всі жителі країни є підданими монарха, який «дарує» їм права і привілеї, визначає їхні обов’язки і цим нібито виражає волю вищих сил. Проте в деяких європейських країнах права населення визначали через укладення угоди між підданими та монархом. Загалом у Середні віки різні категорії населення мали різні права й привілеї залежно від віросповідання, походження, належності до суспільного стану. Однак уже в ті часи були спроби якимось чином сформулювати загальні права для всіх. Першою такою спробою стала Велика хартія вольностей, укладена між англійським королем і його підданими.

Чи завжди люди мали права?

2. Покоління прав людини. Майбутнє прав людини

У часи Ренесансу завдяки розвитку ідей гуманізму стала популярною думка, що кожна людина сама по собі є цінністю, а в XVII—XVIII ст. — що всі люди є рівними незалежно від віри, походження, соціального статусу. Це відбулося завдяки поширенню концепції природного права. Вона передбачала, що право на життя, свободу та приватну власність належить усім людям «від природи». На основі цього у XVIII ст. — добу Просвітництва — було створено основу доктрини універсальних прав і свобод людини, що отримала назву першого покоління прав людини. Вона передбачає, що всі люди мають право на:

• життя, здоров’я й безпеку;

• свободу думки, совісті, віросповідання;

• свободу від свавільного арешту, затримання та вигнання;

• рівність перед законом та незалежний суд тощо.

Друге покоління прав людини сформувалося протягом XIX — першої половини XX ст. унаслідок боротьби людей за покращення свого соціально-економічного та культурного становища. У цей час було визнано права людей на працю, освіту, соціальний захист та відпочинок, заборону використання дитячої праці.

Свобода — здатність і можливість свідомого вольового вибору індивідом своєї поведінки. Вона передбачає певну незалежність людини від зовнішніх умов і обставин.

Право — система загальнообов'язкових, формально визначених, гарантованих і забезпечених державою правил поведінки, що регулюють відносини між людьми в соціально неоднорідному суспільстві.

Гендерний — пов'язаний із розрізненням жінок і чоловіків за біологічною статтю.

Сегрегація — різновид дискримінації, який полягає у фактичному або юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, тендерними, соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.

ДОКУМЕНТ

Із Великої хартії вольностей 1215 р.

Стаття 39. Жодна вільна людина не може бути заарештована, або ув'язнена, або позбавлена власності, або оголошена поза законом, або вигнана, або будь-яким іншим способом знедолена... інакше, ніж за законним вироком рівних йому і за законом країни.

1) Про які права людини йдеться в документі?

2) Чи на всіх жителів Англії поширювалися положення Хартії?

Трете покоління прав людини почало формуватися після Другої світової війни. Це колективні права, що належать не окремій людині, а народу, нації, територіальній громаді, асоціації або іншій людській спільноті. Людина, що бере участь у реалізації цих прав, виступає перш за все не як особистість, а як частина певної спільноти. До цих прав належать право на мир, безпечне довкілля, комунікацію, спільну спадщину людства.

Що з переліченого ви вважаєте доречним для внесення до списку невід'ємних прав і свобод людини, а що — ні? Аргументуйте свою позицію.

Декларація прав людини й громадянина, оприлюднена 26 серпня 1789 р. у Франції

1) Які права людини й громадянина були закріплені цим документом?

2) Яке покоління прав людини вони відображали?

Дискусії навколо належності тих чи інших норм і законів до невід’ємних прав людини не припиняються і в наш час. Нині обговорюють формування четвертого покоління прав людини, до якого відносять ті права, що є неоднозначними, суперечливими. Воно почало формуватися в умовах наукових відкриттів, здійснених на початку XXI ст. Більшість прав людини, що належать до нього, є результатом втручання у психофізичну сферу життя людини внаслідок відкриттів, здійснених у генетиці, мікробіології, медицині тощо. До них належать права на зміну статі, трансплантацію органів, клонування, використання віртуальної реальності, штучне запліднення, евтаназію, вільну від дитини сім’ю, незалежне від державного втручання життя за релігійними, моральними нормами та доступ до Інтернету.

Що впливало на розширення переліку прав людини?

3. Права і свободи людини

Отже, визначення прав і свобод людини формувалося протягом тривалого часу. Зазвичай права і свободи людини розуміють як її соціальні можливості, що обумовлені економічними й культурними чинниками життя суспільства та законодавчо закріплюються державою. Вони відображають міру свобод і можливостей для розвитку індивіда на конкретному етапі розвитку суспільства й держави.

Так художник символічно зобразив укладення Великої хартії вольностей.

Віднині король не міг самостійно надавати й забирати права, а був обмежений умовами документа

Сучасне розуміння прав людини пов’язане з їх тлумаченням як можливостей, свободи, певних потреб та інтересів людини, вимог до суспільства та держави про забезпечення певних благ. Права і свободи людини виступають як межі для поширення влади держави. Саме на цьому базується сучасне розуміння правової держави з пріоритетом прав людини, пануванням закону та розподілом влади.

Домашнє завдання:

1 Опрацювати матеріал.

2 Законспектувати виділене.