12.04.2021 Громадянська освіта 6 група кравців

 Тема: Інтернет

Серед усіх видів мас­медіа Інтернет набуває дедалі більшого значення в першу чергу завдяки тому, що в ньому сформувалися умови для постійних двосторонніх зв’язків, які дозволяють не лише отримувати інформацію, але й  висловлювати своє ставлення до неї. Завдяки Інтернету ми маємо доступ до єдиного інформаційного простору з найвіддаленіших куточ ків планети. На думку більшості дослідників, сучасні інтернет­ та соціальні мережі сприяють розвитку творчої енергії індивідів, ліквідують суспільну ієрархію, ефективно підтримують демократію, сприяють цілеспрямованому зростанню впливу людей, що раніше були лише пасивними споживачами інформації, і створенню нових форм зворотного зв’язку в мас­медіа. Важливою перевагою Інтернету над іншими видами мас­медіа стало те, що інформація поширюється майже миттєво, незважаючи на державні кордони. Це позбавляє органи влади можливості цензури або обмеження інформації. Вільне поширення інформації Інтернетом робить неможливим здійснення державою контролю над соціумом, що демонструє його несумісність з  антидемократичним політичним режимом. Не випадково в Північній Кореї з 2001 р. заборонено користування Інтернетом. Це має як переваги, так і недоліки. Досить часто користувач не може бути впевнений у якості або достовірності запропонованої йому інформації. Недостовірні джерела інтернет­інформації важко розпізнати одразу, що може спричинити чимало проблем для осіб, не причетних до подій, про які йдеться. Іншою проблемою розвитку сучасних мас­медіа є те, що основні інформаційні процеси у світі контролюють фактично декілька інтернаціональних центрів. Так, 90 % інформаційного продукту сьогодні виробляють 13 країн. Слабкість інформаційної індустрії інших держав, до яких, на жаль, належить і Україна, перетворює їх на своєрідну периферійну зону, залежну від отриманого з­за кордону інформаційного продукту. Небезпека цього полягає в тому, що цей продукт може суперечити національним інтересам держави, яка його отримує. Подолати цю суперечність допомагають альтернативні інформаційні продукти, що дає змогу споживачеві здійснювати вільний вибір і сприяє розвитку демократії. ? Якими є переваги й недоліки Інтернету?

Парадокс Інтернету: він з’єднує людей, що перебувають далеко, але роз’єднує з тими, хто перебуває поруч. Інтернет — це лише інструмент. Усе залежить від того,  хто і з якою метою його використовує. 

 Безпека та приватність в інтернеті. кіберзлочинність Сучасне суспільство дуже залежить від належного функціонування Інтернету. Це викликає багато питань щодо того, якою має бути ця взаємодія. Наприклад, чимало, якщо не більшість соціальних зв’язків сучасна людина встановлює через Інтернет, що, у свою чергу, породжує проблему приватності в мережі. Інтернет­сайти та служби, соціальні мере жі збирають величезну кількість інформації про користувачів: що є  предметом пошуку в пошукових системах, які інтер нет­сторінки відвідують, які здійснюють покупки, де бувають, що вони вподобали в  соціальних мережах, їхні соціальні контакти. Зібрані відомості використовують не лише з  метою покращення роботи сайтів, але й для підготовки рекламних оголошень, які нібито мають якнайточніше відповідати запитам потенційного покупця. Також ці відомості потрібні для збирання статистичних даних, що дають змогу ефективно створювати медіапродукт, який відповідатиме очікуванням аудиторії. Проте ці дані можна використовувати з метою маніпуляції суспільною свідомістю. 

Добре вивчивши аудиторію, спеціалісти одну й  ту саму думку подають у  різний спосіб, щоб донести її до різних соціальних груп. Іншою загрозою приватності є  безпека комунікації. Завжди є ризик того, що листування — особисте чи пов’язане з роботою, навчанням  — може потрапити до вільного доступу як через умисні дії, так і через недбалість та необережність. Значною проблемою є питання авторського права в Інтернеті. часто можна спостерігати, як будь­який новий медіапродукт поширюють мережею без зазначення авторства, причому на певному етапі на цьому й  заробляють, у той час як автор продукту не отримує  винагороди за свою інтелектуальну працю. Поряд із тим чимало людей, позиціонуючи себе в Інтернеті, створюють так званий віртуальний образ, який досить часто не відповідає дійсності. Ці люди намагаються перенести свій інтернет­образ до реального життя. Невдалість таких спроб поряд із неузго дженістю між реальним та віртуальним життям може стати причиною психологічного дискомфорту.  

 Люди, спільноти, органи державної влади та приватні компанії здійснюють свою діяльність через Інтернет і законно сподіваються на те, що матимуть доступ до інтернет-послуг, які надаватимуться без будь-якої дискримінації, за розумну ціну, а також будуть безпечними, надійними та безперебійними. Крім того, ніхто не повинен зазна вати неправомірного або безпідставного втручання в реалізацію своїх прав та основоположних свобод під час користування Інтернетом. Користувачі повинні мати підтримку для розуміння та ефективної реалізації ними прав людини в  режимі онлайн у  разі обмеження або порушення  їхніх прав та свобод. 

 Загрози для приватності можуть бути безпосередніми та опосередкованими, відкритими та прихованими. До безпосередніх належать, наприклад, хакерські атаки, шкідливе програмне забезпечення. До опосередкованих — спостереження, спам, накопичення непрямої інформації. Відкрите втручання зазвичай помітне для користувача та має наслідки у вигляді викрадення, пошкодження, зміни чи знищення інформації про особу. Приховане втручання може залишатися непоміченим, воно спрямоване на отримання інформації, маніпуляції з нею, відкладені в часі, можливу активність у мережі від імені особи. Втручання до приватного життя призводить до матеріальної шкоди для особи (наприклад, зняття коштів із рахунка, купівля товарів чи оплата послуг онлайн, витрати на заміну програмного забезпечення). Шкода може бути також моральною, репутаційною (розміщення в публічному доступі відомостей особистого характеру, поширення неправдивої інформації від імені конкретної людини .

Людина здатна самостійно уникнути багатьох загроз своїй приватності в Інтернеті. Перш за все, не варто свідомо розміщувати в мережі ту інформацію, яка може бути ви ко ристана зі шкодою для користувача. По­друге, соціальні мережі пропонують  широке поле для налаштувань конфіденційності та регулювання того, яку інформацію робити відкритою для загалу, а  яку  — ні. По ­третє, загальна обачність, дотримання тих самих правил спілкування та взаємодії з інформацією, що і  в  реальному житті, а  також уважність до конкретних порад з  інтернет­безпеки дозволять уникнути певної кількості загроз. Велику групу небезпек в Інтернеті об’єднує поняття кіберзлочинності. Так називаються ті злочини, що здійснюються у сфері інформаційних технологій. Це передусім поширення шкідливого програмного забезпечення (вірусів), злом паролів, крадіжки номерів банківських карт та інших банківських реквізитів, фішинг (виманювання в користувачів мережі персональних даних, у тому числі банківської інформації). Кіберзлочинністю є й поширення через Інтернет протиправної інформації (наклепу, матеріалів порнографічного характеру, матеріалів, що розпалюють міжнаціональну та міжрелігійну ворожнечу тощо), порушення авторських прав шляхом незаконного поширення інтелектуальної власності в Інтернеті (піратство), а також неправомірне, шкідливе втручання в роботу різних комп’ютеризованих систем. Також до кіберзлочинності відносять кібертероризм  — використання комп’ютерних мереж для планування й  підготовки терористичних актів та інших діянь, що загрожують суспільній безпеці. За здійснення цих злочинів українським законодавством, як і законодавствами інших країн, передбачена кримінальна відповідальність. У Національній поліції України діє Департамент кіберполіції, завданням якого є боротьба з кіберзлочинністю. За словами правників, характерними рисами кіберзлочинів є те, що визначити сам факт їх здійснення не завжди можливо. Це робить кіберзлочини особливо небезпечними. часто їх наслідки пояснюються недбалістю або неуважністю користувачів; транснаціональністю — для кіберзлодіїв не існує державних кордонів; нерозвиненістю законодавства та відсутністю у  правоохоронців багатьох країн належного матеріально­технічного забезпечення.

 Правоохоронні органи з  протидії кіберзлочинності пропонують кілька базових кроків, виконання яких дозволить значно зменшити рівень кіберзагрози:

 • не звертати уваги на дзвінки й текстові повідомлення про виграші з незнайомих номерів, ніколи не передзвонювати на них, не відправляти повідомлення; 

• не розміщувати надто детальну або таку, що можна використати як компрометуючу, інформацію про себе та своїх близьких; 

• нікому не повідомляти реквізити своєї банківської карти, з  усіма питаннями звертатися безпосередньо до відділення банку; 

• встановити надійний антивірус і регулярно проводити повну перевірку системи; • купувати тільки ліцензійне програмне забезпечення.

Домашнє завдання: опрацювати поданий матеріал, законспектувати виділене.