19.01.2021Етика 21 група кухарів

 Тема: Я і мої гендерні ролі.

Стать найчастіше пов’язують з генітальною будовою, репродуктивною системою, хромосомним набором - тобто з біологічними ознаками. Але яким чином ми у суспільстві визначаємо чоловіків або жінок? За довгим чи коротким волоссям, типом і кольором одягу, певними манерами поведінки (агресивністю чи ніжністю) – тобто, тими ознаками, які є радше соціальними. Для чого нам знати стать дитини, коли жінка ще вагітна? Так, аби уже купувати відповідний для хлопчиків або дівчаток одяг та іграшки. Нам активно у цьому підказки робить магазин дитячих іграшок, де є окремі секції – часто марковані відповідними кольорами – рожевим чи блакитним – для дівчаток чи хлопчиків. Навіть у вуз ми вступаємо на відповідні спеціальності – дівчата – радше на філологію, а хлопці – на інформатику. Оці суспільні ознаки, які приписуються чоловікам або жінкам і називають гендером. Такими у суспільстві є гендерні стереотипи – уявлення про соціальні ролі для чоловіків і жінок, які базуються, передусім, на біологічних ознаках. Так звані традиційно жіночі ознаки називають фемінністю (чи жіночністю), а чоловічі – маскулінністю (чоловічністю). Маскулінність пов’язується із силою, владою, мужністю, витривалістю, агресію, неемоційністю, орієнтацію на успіх. Натомість фемінінність – це емоційність, чуйність, слабкість, жертовність, залежність тощо. Такі ознаки – досить протилежні, полярні. Ми навіть у різноманітній літературі вчимо хлопчиків бути радше козаками (показую енциклопедію для хлопчиків «Як стати козаком за 7 днів», а дівчаток – принцесами, «Енциклопедія для маленьких принцес»). Чи дійсно це єдино можливі ролі для хлопців і дівчат? Наскільки вони реалістичні і практичні? Відомий американський соціолог, автор праці «Гендероване суспільство» Майкл Кіммел метафорично назвав таке протилежне розуміння розбіжностей між чоловіками і 2 жінками “міжпланетарною теорією гендерних відмінностей”, посилаючись на популярний бестселлер Джона Грея «Чоловіки – з Марсу, а жінки – з Венери». Але чому нам так хочеться знайти радикальні відмінності між чоловіками і жінками, якщо подібностей значно більше. Ми забуваємо про те, що жінки (як і чоловіки) можуть більше відрізнятися між собою (наприклад, за такими ознаками, як економічний дохід чи клас, вік, етнічна приналежність, стан здоров’я тощо). У нашому курсі ми так само говоритимемо не лише про гендер, а й про інші ознаки, в основі яких лежать соціальні нерівності. Якщо вас цікавить ця проблематика – заглядайте до експертного рівня курсу. Отже, беручи до уваги визначення поняття гендер, ми говоритимемо про відмінності між чоловіками і жінками, критикуватимемо у дечому їх; але також зазначатимемо і про низку подібностей. Адже, погодьтеся, будувати мости більш приємно і корисно, ніж зводити стіни. 2. Ознаки гендеру Маскулінні та фемінні ознаки, про які ми говорили у минулій лекції, не є сталими утвореннями, вони можуть змінюватися історично та відрізнятися у різних культурах. Наприклад, бути жінкою зараз та сто років тому – абсолютно відмінні речі. У 1915 році жінки у низці країн, як-от, США, Франція, Швейцарія, навіть Російська імперія – не мали права голосу. А наразі жінки не лише голосують, а й призначаються та обираються на високі посади, як-от, Ангела Меркель, чи Далья Грибаускайте, або Ділма Русеф. Також різний досвід і відмінні суспільні очікування мають чоловіки в Україні і, приміром, у Швеції. Тато у Швеції – значно більш звична для широкого загалу роль, ніж в Україні. Татівство є досить типовою ознакою шведської маскулінності. Але гендер – це не лише описова ознака, це критика доволі вузького сценарію поведінки для жінок і чоловіків. Гендерні студії критикують явище гендерної поляризації (намагання вбачати у жінках і чоловіках лише відмінності), адже жінки – гетерогенна група – різнорідна усередині, так само як і чоловіки. 3 Також критикується андроцентризм (культурна традиція, яка зводить людську суб’єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна об’єктивність) і патріархат як норма суспільного життя. Коли говорять про гендер, то мають на увазі насамперед нерівність, а не лише відмінність між чоловіками і жінками. Разом із нерівністю йдеться про ієрархію, стратифікацію і владу, яка вбудована у гендерні відносини. Влада – це нерівномірний розподіл різних ресурсів (економічних, часових, статусних). Гендерна теорія передбачає зміну соціальної реальності, мета якої – забезпечення гендерної рівності. Відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок» (вступив у дію з 1 січня 2006 р.) (Розділ 1, ст. 1) гендерна рівність трактується як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Також, як видно із проекту «Гендер у малюнках», Гендерна рівність – це участь у процесах прийняття рішень і розподілі ресурсів незалежно від статі 4 Гендерна рівність – це співпраця та партнерство між жінками і чоловіками Отже, гендер характеризується низкою ознак. А в наступній лекції ми детальніше ознайомимося із критичним потенціалом цього поняття. 3. Методологічні засади гендерної теорії Одна з найбільших методологічних помилок – трактування гендерного підходу як такого, який ототожнюється із статево-рольовим: кожній статі відповідає «своя» роль, яку повинні виконувати чоловік або жінка. Наприклад, дівчаток навчають бути вправними господинями і люблячими матусями, а хлопчиків – захисниками країни і матеріальними «годувальниками» родини. Доцільно зазначити, що гендерна теорія чи гендерні студії – це критичний підхід, який заперечує подібні думки про «винятковість» біологічного (або біологічний детермінізм). Біологічні відмінності між чоловіками і жінками не заперечується, але підважуються як єдино можливі для пояснення гендерних ролей. Відомим словам Зігмунда Фройда «Анатомія – це доля» пропонується альтернативний вислів французької філософині Сімони де Бовуар із праці «Друга стать» 5 «Жінкою не народжуються – жінкою стають». Подібне можна сказати і про чоловіків. Адже ми приходимо у світ, де вже існують певні очікування до наших ролей та сценаріїв поведінки; у процесі виховання або соціалізації ми навчаємося «правильним» ролям, які відповідають традиційним уявленням про маскулінність і фемінність. Дійсно, ще із малечку нас вчать бути хлопчиком чи дівчинкою. Наприклад, купуючи відповідні іграшки. Саме дівчинка повинна гратися посудкою. А якщо хлопець просить у батьків таку іграшку – то це часто пояснюється як «нежіноча справа готувати їсти». Але чи уміти приготувати їжу собі та близьким – зайва навичка? Та ще й маркетологи постаралися – часто дитячі кухні – яскраво рожевого кольору. Вони ніби підказують для батьків – купіть мене саме для дівчинки, яка – майбутня господиня. Коли ми критично оцінюємо цей приклад, то послуговуємося гендерними студіями.

 Гендерні студії базовані на соціально-конструктивістських методологічних засадах, які передбачають такі основні ідеї:

 1. Гендерні відносини – це відносини влади, які містять нерівності, що «вбудовані» у соціальні інститути. Тобто, гендер – це не просто роль, яку ми граємо залежно від нашого бажання чи небажання. Гендер – це радше базова ідентичність, за якою люди визначають та позиціонують одні одних, відповідно до якої очікується наша діяльність у суспільстві. Гендеру «навчаються» шляхом соціалізації і гендер конструюють протягом усього життя. 

2. Гендерна нерівність у суспільстві передбачає нерівномірний розподіл основних ресурсів – влади, грошей, а також часу. 

3. Жінки і чоловіки – різні. Вони відрізняються за віком, економічним становищем (класом), національною приналежністю, сексуальністю, станом здоров’я, регіоном проживання тощо. Тому не слід ототожнювати усіх чоловіків і жінок, наприклад, як це зроблено у бестселлері Джона Грея (John Gray) “Чоловіки – з Марсу, жінки – з Венери” (1992). 

Низка досліджень засвідчили, що внутрішньогрупових відмінностей значно більше, ніж міжгрупових. 

4. Гендерні відносини змінюються із часом, ситуацією, залежно від обставин.

 5. Гендерну нерівність, яку вважають несправедливістю, можливо подолати шляхом боротьби за рівні права і можливості.