24.03.2021 Громадянська освіта 93 група електромонтерів

 

Тема: «Інтеграція та глобалізація»

1. Поняття інтеграції. Витоки та процес європейської інтеграції

Інтеграція – це добровільне та взаємовигідне об'єднання окремих частин у певну самостійну цілісність

Інтеграція (від лат. integrum - ціле, integratio - відновлення) – поєднання, взаємопроникнення.

Інтеграція – процес взаємозближення й утворення зв'язків.

Міжнародна інтеграція – якісно новий етап розвитку і форма прояву інтернаціоналізації політичного та економічного життя, що передбачає зближення і взаємопристосування, переплетення всіх основних структур національних держав.

Міжнародна інтеграція як найвищий рівень розвитку міжнародних відносин: відносини, процес, відсутність будь-якої форми дискримінації партнерів.

Передумови інтеграції:

1) цивілізаційні;

2) історичні;

3) економічні;

4) військово-політичні;

5) геополітичні.

Темпи інтеграції пов’язані із бажанням країн до участі в цьому процесі. При цьому виникає потреба узгодити інтереси різних груп держав, тому з’явився термін «Європа різних швидкостей» (англ. Multi-speed Europe) – термін, що використовується на позначення ідеї про можливість різних темпів інтеграції для різних країн. Ті держави-члени, що мають бажання й можливості, за згоди всіх інших, можуть швидше просуватися в інтеграційному процесі в певній сфері.

Основними суб’єктами міжнародної інтеграції є держави. Держава – це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за допомогою яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління суспільством та керівництво загальносуспільними правами

Основні форми міжнародної інтеграції:

·        зона преференційної торгівлі;

·        зона вільної торгівлі;

·         митний союз;

·        спільний ринок;

·        економічний та політичний союзи.

Історична довідка

Етапи європейської інтеграції ХХ століття:

1947 р. – «План Маршалла» - початок повоєнної відбудови Західної Європи. За рахунок отриманих від США грошей було створено належні умови для економічного розвитку країн, що скористалися цим кредитом.
1948 року була створена Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС).

1950 р. – створено Європейський платіжний союз (ЄПС), з 1961 р. – Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСП).

1950 р. – створено наднаціональне Європейське об’єднання вугілля та сталі, оскільки цей орган управління не залежав від урядів країн, що входили до його складу (Франція, Німеччина, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди).

1957 р. – Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, «Спільний ринок») поставило за мету розвиток і захист європейських економік від засилля американського капіталу.

1968 року засновано єдиний Митний союз.

1987 року країни-члени ЄЕС прийняли «Єдиний європейський акт», який ліквідував перешкоди в економічній співпраці, скасував відмінності у законодавстві.

1992 року країни ЄЕС підписали Маастрихтську угоду, за якою з 1 січня 1993 року запроваджувався єдиний європейський ринок, а з 1999 р. запроваджувалася єдина європейська валюта - євро, що завершило створення єдиного фінансового простору. 

Рівні розвитку інтеграції:

·       взаємодія на рівні підприємств та організацій - безпосередніх виробників товарів і послуг;

·       взаємодія на рівні держав, які через утвердження відповідних нормативних актів забезпечують сприятливі умови для діяльності підприємств та організацій;

·       взаємодія на рівні політичних партій, громадських формувань, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

·       створення міждержавного об'єднання – самостійного суб'єкта міжнародних відносин, що формує власну систему відносин з учасниками та третіми особами.

2. Поняття глобалізації. Вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину.

Теоретичний блок

Глобалізація – це процес поетапного перетворення світу в єдиний простір, у якому вільно переміщуються і поширюються капітали, товари, послуги, ідеї, стимулюючи розвиток наддержавних інститутів та створення міжнародного інституційного, правового й культурного інформаційного поля.

ІНДЕКС ГЛОБАЛІЗАЦІЇ враховує три групи показників:

·       показники економічної глобалізації (обсяги зовнішньої торгівлі держави, прямих іноземних інвестицій, заробітну плату, рівень торговельних бар'єрів тощо);

·       показники соціальної глобалізації (мобільність населення, міжнародних поштових відправлень, грошових переказів, кількість користувачів інтернету, телеканалів, періодичних та інших видань тощо);

·       показники політичної глобалізації (членство в міжнародних організаціях, участь країни в місіях Ради Безпеки ООН, кількість іноземних дипломатичних представництв, міжнародних домовленостей тощо).

Причини прискорення процесу глобалізації:

1.     Науково-технічний прогрес, зокрема розвиток Інтернету.

2.    Світова торгівля стала набагато вільнішою внаслідок ліберальних заходів.

3.    Транснаціоналізація (обмін між країнами тими благами, які в одній державі є в достатку, а в іншій – відсутні).

4.    Об'єднання культурних традицій.

Ознаки сучасної глобалізації:

1.     Зростання взаємозалежность національних економік різних держав.

2.    Утворення міжнародних виробничих комплексів, корпорацій, що перетинають міжнародні кордони.

3.     Запровадження єдиних виробничих стандартів.

4.    Інтенсифікація руху товарів, капіталів, робочої сили в міжнародному масштабі.

5.     Зростання технологічної кооперації між різними компаніями.

6.     Розвиток глобальних інформаційних мереж, що пов'язують увесь світ.

7.     Єдність і взаємозалежність фінансових систем різних країн світу.

8.    Створення міжнародних організацій, що опікуються глобальними проблемами.

 

Фактори глобалізації:

1.    Процеси інтернаціоналізації економічного життя (транснаціональні компанії (ТНК), міжнародні банки та інші фінансові структури) Вільне поєднання капіталів, товарів, взаємодія національних економік у господарській діяльності.

2.     Проблеми навколишнього середовища, які вийшли за кордони національних держав (координація зусиль світового співтовариства). Вичерпання ресурсів і екосистеми породило новий феномен «біженців довкілля» і зробило вірогідно можливим зіткнення між державами і народами за джерела питної води, енергетичні та інші ресурси.

3.    Проблеми безпеки. Загроза ядерної війни, міжнародного тероризму і злочинності.

4.     Революція у засобах комунікації Створення всесвітньої мережі телебачення, Інтернету, розвиток туризму, інформаційно-культурних обмінів.

Домашнє завдання: опрацювати поданий матеріал. Виділене законспектувати