27.04.2022 Естетика 94 група електромонтерів (2 урока)

 Тема: Питання функціональності мистецтва. Архітектура. Визначення архутектури як виду мистецтва.

Мистецтво як одна з найважливіших складових культури проявляє себе в різноманітті конкретних видів художньої творчості, кількість і складність яких неухильно зростає відповідно до вимог часу.

Вид мистецтва — це реальні форми художньо-творчої діяльності, що різняться, перш за все, способом втілення художнього змісту, специфікою творення художнього образу.

Питанням функціональності естетична наука займалася ще з часів античності, зокрема у теоретичних розробках Аристотеля цій проблемі було приділено значну увагу. Давньогрецький філософ чітко виділив три основні функції мистецтва:

У процесі подальшої розробки проблеми функціональності естетична думка повністю підтримала ідеї Аристотеля щодо пізнавальної та виховної функцій. Певних коригувань зазнала також інтерпретована античним мислителем функція емоційного впливу. Аристотель тлумачив її через давньогрецьке поняття «гедонізм» (від грец. – задоволення) – чуттєва насолода, тоді як естетика XIX– XX ст. емоційно-чуттєве начало перевела у площину естетичного.

Мистецтво — засіб просвітництва (передача досвіду, фактів) і освіти (передача навичок мислення, узагальнення системи поглядів). Воно виступає «книгою життя», яку читають навіть ті, хто не любить інших підручників. Пізнавальна інформація, що міститься у мистецтві, дуже велика. Воно істотне поповнює наші знання про світ. Відомий англійський теоретик мистецтва Дж. Ре скін вважав, що: Великі нації записують свою автобіографію у трьох книгах — у книзі слів, у книзі справ і у книзі мистецтва. Але, вказував він, лише остання заслуговує повної довіри. У цьому судженні, характерному не тільки націям, але і епохам, характерно те, що мистецтво найбільш наочно і правдиво, найбільш безпосередньо відображує ідеали, сумніви, взлети, поривання і загальне світовідчуття є засобом пізнання світу й самопізнання особистості.

Художньо-концептуальна функція, (мистецтво як аналіз стану світу). Гегель вважав, що мистецтво підпорядковано філософії і релігії як нижча форма осягнення абсолютної ідеї, як менш досконала форма пізнання істини. Він писав: «…релігія, як всезагальна свідомість істини складає істотну передумову мистецтва…» Проте, твір мистецтва не є ілюстрацією до філософських або політичних ідей. Художник відбиває у свідомості власні спостереження й роздуми над життям, створюючи цілісну художню концепцію.

Функції мистецтва:

1. Суспільно-перетворююча функція (мистецтво як діяльність). Виявляється у тому, що художній твір здійснює ідейно — естетичний вплив на людей, включає їх у цілісно спрямовану діяльність і тим самим бере участь у переоформленні суспільства.

2. Пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта).

3. Художньо-концептуальна (мистецтво як аналіз стану світу).

4. Функція передбачення ("кассандрівське начало").у даному випадку мова йде про використання інтуїції.

5. Інформаційна та комунікативна (мистецтво як повідомлення і спілкування)

6. Функція навіювання (сугестивна). Мистецтво здатне навіювати спосіб мислення, почуття, майже гіпнотичне впливає на людську психіку.

7. Виховна ("формування цілісної особистості).

8. Естетична ("формування ціннісних орієнтацій). Під впливом мистецтва формуються естетичні смаки, пробуджується творче начало особистості, її бажання творити за законами краси.

9. Гедоністична ("функція насолоди). Ця функція пов'язана з тим, що існує ігровий аспект художньої діяльності. Гра як вияв свободи приносить естетичну насолоду, радість, духовне натхнення.

Розглядаючи соціальну функцію мистецтва взагалі і теорію «соціального замовлення» зокрема, ми зупинилися на необхідності її принаймні двоаспектної інтерпретації. З одного боку, соціальна функція мистецтва, як уже зазначалося, безпосередньо пов'язана з суспільно-політичними процесами у державі, з іншого – вона потребує більш загальнотеоретичного осмислення і врахування специфіки природи мистецтва.

Слід пам'ятати, що у різні часи свого існування мистецтво виконувало соціальну функцію, реалізуючи через систему художніх образів поставлене перед ним «соціальне замовлення». Так, Леонардо да Вінчі фактично жодної картини не написав за власним бажанням, як і не створив жодної скульптури Мікеланджело. Своєрідною відповіддю на замовлення Людовіка XIV була драматургія Мольєра. На «замовлення» працювала значна частина митців доби Просвітництва.

Отже, аналіз соціальної функції мистецтва дає змогу звернутися до загальнотеоретичної проблеми, яку схематично можна подати так:

Складність осмислення цієї проблеми полягає у необхідності чітко усвідомити і зрозуміти, хто виконує функції замовника і на кого покладається завдання виконання цього замовлення.

Архітектура — це мистецтво зводити будинки і споруди, забудовувати території комплексами будівель різного призначення відповідно до сучасних технічних можливостей, конструкцій і матеріалів. Призначення архітектури — створення штучного середовища, необхідного людям для їхнього проживання, праці, фізичного і культурного розвитку. Архітектура, як вид мистецтва, є складовою частиною матеріальної і духовної культури людства. Основними засобами архітектури є композиція, точно вивірені пропорції, масштаб, рівномірна послідовність елементів конструкції (ритм), пластика об'ємів, фактура і колір матеріалів, що застосовуються для опорядження. Від початку будівництва в стародавні часи і до сьогоднішнього дня архітектурні форми і стилі весь час змінювались. Здебільшого це відбувалось не за рахунок зміни форми будівлі, а внаслідок зміни її інтер'єра. Під поняттям «інтер'єр» розуміємо вигляд приміщення в будинку після його опорядження, тобто естетику і кольорову гамму фарбування і оздоблення, розміщення в ньому обладнання, меблів, картин, квітів тощо.

Основи теорії архітектури заклав у IIпол. 1 ст. до н.е. римський інженер Вітрувій у трактаті «10 книг про архітектуру». Він висунув 3 вимоги до споруджуваної будівлі: міцність, корисність, краса.

За призначенням архітектуру поділяють на типи:: житлова, суспільно-громадська(культові будівлі, видовищні, адміністративні), промислова( виробничі транспортні торгівельні споруди).

Складовою частиною архітектури є садово-паркове мистецтво – оформлення парків, скверів, бульварів.

Архітектурний стиль – сукупність функціональних і художніх рис архітектури.

 

Романський стиль поширений був у Європі в 12-13 ст. Споруди цього стилю відзначалися важкими формами і масивністю(Замки, міські оборонні споруди, монастирі. В такому стилі були збудовані: Успенський, Борисо-глібський собори, Кирилівська церква в Києві.На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси реального світу, повертається до індивідуальності Готичне мистецтво е символом квітучих торговельних І ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності усередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди, зі стрілчастими склепіннями, безліч кам'яного різьблення і скульптурних прикрас. Важко знайти слова, щоб описати пишноту, багатство й стрункість готичного собору. Нескінченні стріли веж і башточок вимпергів, фіалів і загострених арок тягнуться вгору. Віктор Гюго називав готичні споруди кам’яною симфонією.

Ренесанс – стиль сприйняв багато елементів в архітектурі ст. Греції і Римі. Характерні спокійні композиції, досконалість худ. Форм, наріжні пілястри – схожі на колони виступи на поверхні стіни. Найв. Досягнення укр.. ренесансу зосереджені у 4 будівлях Львова ( Успенська церква, вежа і дім купця Корнатка, Трисвятительська каплиця).

Барокко – (химерний). Осн. Риси: урочиста піднесеність, грандіозність, схильність до композицій( будівлі К.П. лаври, Маріївський палац, Троїцький собор в Чернігові, Богоявленська церква в Києві).

Рококо – характерні химерність і фантастичність декоративних мотивів ві вишуканість форм. На зміну вважким і громіздким формам барокко при ходять легкі, делікатніші і граціозніші( Андріївська церква, собор Св.Юра у Львові, церква в Холмі і Козельці).

Класицизм – зразком для цього стилю було класичне мистецтво ст.Греції і Риму. Часи класицизму більша увага приділялася чіткій організації, внутрішнього простору будівель, освітленню і вентиляції( універ. У Києві, Буд. Ради Міністрів( Фомін і Амбросимов, буд. Верховної Ради – Заболдотний).

Модерн – ( найновіший, сучасний). Архітектори цього стилю відмовились від канон і форм класичної архітектури. В осн. Покладено динамічність форм, вигадливість зображення, використання залізних конструкцій.(Критий ринок в Києві, Будинок з химерами Городецького. Укр. Модерн Краєзнавчий музей в Полтаві Кричевського, Будинок худ. Школи у Харкові).

 

Домашнє завдання: Опрацювати поданий матеріал. Законспектувати виділене