Тема: Функції держави в ринковій економіці.
У ринковій економіці держава виступає в ролі регулятора відносин між покупцями і продавцями, вона встановлює деякі «правила гри» законодавчою та судовою владою безпосередньо, а виконавчою — тільки опосередковано, шляхом запровадження різних податків, зборів, пільг тощо. Ринкова економіка не може існувати без грошей. Проте не у всіх людей є рівні можливості щодо накопичення достатнього рівня багатств для задоволення навіть своїх базових потреб в умовах ринкової економіки. Це так звані соціально незахищені верстви населення (пенсіонери, безробітні, студенти, люди з особливими фізичними потребами).
Про таких громадян дбає держава за допомогою соціального законодавства й соціальної політики за такими напрямками:
• підтримка соціально незахищених верств населення;
• охорона праці і здоров’я людей;
• усунення соціальної нерівності шляхом перерозподілу доходів;
• підтримка сім’ї, материнства, батьківства, дитинства;
• фінансова підтримка освітніх і культурних програм;
• боротьба з безробіттям.
Така державна політика була особливо поширеною в Європі та США в 1960—1970х рр. та отримала назву «держава загального добробуту». Держава тут відіграє ключову роль у захисті та розвитку економічного і соціального благополуччя її громадян. Вона ґрунтується на принципах рівності можливостей, справедливого розподілу багатств і соціальної відповідальності за тих, хто не може забезпечити собі мінімальні умови гідного рівня життя. Як правило, у «державі загального добробуту» за допомогою прогресивного оподаткування здійснюється перерозподіл багатств, завдяки чому громадянам незалежно від рівня їхнього доходу як безкоштовні
послуги надають середню (часто і вищу) освіту, широкий спектр медичних послуг, а соціально незахищені отримують адресні програми соціальної допомоги. фінансування допомоги соціально незахищеним верствам населення відбувається
з державного бюджету, який у країнах із ринковою економікою наповнюється завдяки податкам. Так, їхня частка в наповненні бюджетів розвинених країн може становити 80—90 %, а в США — понад 95 %. Таким чином, перерозподіл багатства відбувається шляхом оподаткування населення країни та підприємств. Розміри й час надходження податків до державної скарбниці визначаються законом.
За формою оподаткування всі податки поділяють на дві групи: прямі й непрямі (опосередковані). Прямі податки накладають на прибуток, заробітну плату, дохід від власності на землю, капітал. Їхній розмір залежить від величини доходу, що оподатковується. У такий спосіб за прямого оподаткування більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів світу визнає найсправедливішим. Разом із тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, оскільки виникають проб леми обліку об’єктів оподаткування й ухилення від сплати.
Непрямі податки закладені в цінах товарів і послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. З іншого боку, оскільки непрямі податки
включаються в ціни, то фактично їх платить у більшому розмірі той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи. Тому непрямі податки вважають найбільш несправедливими. Прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.
Висновки: У сучасному світі саме ринкова система забезпечує належне функціонування економіки та доступ людей до споживчих благ. Функціонування ринків визначають закони попиту та пропозиції, ціно утворення. Щодо ринку завданням держави є законодавчо за
безпечити захист прав продавців та споживачів. Також держава здатна впливати на його функціонування через соціальне законодавство, яке сприяє такому перерозподілу благ, що забезпечить належний рівень життя всіх членів суспільства.
Домашнє завдання: Опрацювати поданий матеріал, виділене законспектувати.
Комментарии
Отправить комментарий