Етика

 Тема: Моделі сім’ї.

Останні дослідження, наведені у різних джерелах дають щодо актуального стану моделей сім’ї та умов їх існування такі цікаві дані:

• в Україні щороку реєструється приблизно 400 000 шлюбів і приблизно 200 000 розлучень.
• Приблизно одна третина розлучень відбувається у шлюбах протягом перших трьох років з дати реєстрації.
• 72% українців схвально ставляться до незареєстрованого шлюбу.
• 77% гомосексуалів висловлюють свою готовність зареєструвати шлюб у разі наявності такої можливості в Україні.
• Серед одружених гетеросексуальних пар у 2008 році лише 27% планували народити дитину протягом найближчих трьох років.
• У 2008 році в Україні зареєстровано 62,2% бездітних сімей. - 16% гомосексуальних партнерств виховують дітей і 57% планують дітей у своїй сім’ї.
• Середньостатистична українська родина – однодітна.
• Третина від усіх українців негативно ставляться до багатодітних сімей.
• 40% усіх українських сімей називають «неповними» - коли відсутній один з батьків.
• 76% усіх «неповних» сімей «материнські».

Достовірних статистичних даних дуже мало. Та і змістовних робіт про різні сім’ї майже немає у широкому доступі. Для нас очевидною є актуальність питання трансформації моделей сім’ї – стандарти мононуклеарної моделі давно віджили своє, однак з самого дитинства і протягом усього життя, і наші діти дотепер стикаються з «традиційними сімейними цінностями», як ознакою ідеальної моделі життя.

«Мама, тато, я – щаслива сім’я» - багато хто пережив та переоцінив подібні до цього стереотипи сімейного і особистого «щастя». Наприклад, бінуклеарні сім’ї - сім’ї, де дитину виховують розлучені батьки, один/одна з яких не живе із дитиною. Нам здається, якщо би суспільство не пропагувало моногамні стосунки «на все життя» розлучення, які є природними у деяких обставинах життя, не були б такою травмою для дорослих людей і не вражали б так дітей. Тому що тоді б суспільство, у обличчі педагогів та батьків, мало би шанс пояснити дитині, що дорослі перестали любити один одного, але все ще люблять свою дитину.

І якщо би суспільство припинило брехати собі про «вічне кохання» у нього б з’явився час і сили для того, щоб дослідити, що ж там насправді відбувається із коханням протягом усього життя людини. Або сім’ї child-free. Органи державної влади дедалі більш агресивно примушують людей народжувати та виховувати дітей, посилаючись на кризу народжуваності та погану демографічну ситуацію. Але дорослі люди демократичної країни мають мати право вирішувати самі, як їм реалізовувати своє життя.

Уже давно є жінки і чоловіки, які свідомо зробили свій вибір на користь інших речей, не пов’язаних із демографією країни. Але немає досліджень таких сімей. Держава і суспільство на всіх рівнях продовжують поширювати стереотипи про сімейне «щастя» - яким воно має бути і як його досягти – не дивлячись на те, що саме це робить багато людей нещасними.

Які іще моделі сімей залишаються поза увагою дослідників та науковців?

• Кросс-культурні сім’ї – партнерства, де присутні представники різних етнічних та/або соціальних груп;
• одностатеві партнерства із дітьми та без – сім’ї, де партнери однієї біологічної статі;
• сім’ї представників/ниць різних релігійних конфесій;
• багатодітні сім’ї;
• батьки-одинаки, які виховують дітей поза партнерством;
• громадянські шлюби – стосунки, які не зареєстровані і, таким чином, не «укріплені» законодавством і базуються на домовленості і довірі партнерів;
• відкриті шлюби – між партнерами, які мають сумісний побут, але припускають стосунки та захоплення крім постійного партнера/ки;
• гостьові шлюби – зареєстровані законодавчо стосунки між людьми, які не мають спільного господарства, не проживають разом, не розділяють побут тощо.

Всі ці, і інші моделі сімей уже досить проявлені, але в жодному підручнику не з’явилася деталізація нових моделі сімейних стосунків. На жодному вузівському семінарі не почали висвітлювати тему різномаїття сімей. І це стосується не тільки рівня загальної едукованості пересічного громадянина – це стосується права кожної людини на особисте життя і недискримінацію