03.02.2021 Громадянська освіта 5група МСТУ

 Тема: Маніпулятивний вплив медіа.

Як ви вже знаєте, мас­медіа мають значний вплив на формування суспільної думки. Друга половина XX — початок XXІ ст. надзвичайно багаті на приклади психологічних операцій із маніпулювання свідомістю людей. Існують різні рівні впливу мас­медіа на формування громадської думки. Найлегше впливати на людей, які раніше визначеної думки з певного питання не мали. Проте мас­медіа можуть також посилити й закріпити переконання, які вже існують в  індивіда або їх групи, або послабити їх і навіть змінити на протилежні. Маючи таку владу, мас­медіа не завжди дотримуються етичних правил та правил поширення інформації, а  навпаки, маніпулюють нею. Це здійснюється для того, щоб нав’язати як окремому індивіду, так і соціальним групам або цілому суспільству певну думку, ставлення до будь­чого, стереотипи, міфи тощо. Маніпулювання  — це такий спосіб застосування влади, за якого здійснюється вплив на поведінку людей без пояснення того, чого від них очікують. Мета таких маніпуляцій може бути різною. У недемократичних суспільствах це може бути виконання вказівок державної влади — пропаганда. В інших випадках ідеться про виконання (за плату) замовлень політичних сил або підприємств. Найбільш поширеним способом маніпуляцій є маніпулювання інформацією. Це може виражатися в розміщенні прихованої реклами, а іноді — у поширенні неправдивої інформації, переважно такої, яка зображає політичних противників та конкурентів у негативному світлі. Таку неправдиву інформацію ще називають фейковою (від англ. fake — несправжній). Словом фейк називають те, чого не існує насправді. Воно прийшло до нас з англійської мови і перекладається як обман, фальсифікація. Найчастіше це слово використовують, коли йдеться про щось несправжнє, підроблене. Підбір навіть правдивої інформації теж може бути маніпулятивним. Те, якій інформації приділяють більше уваги, а яку ігнорують, може багато сказати про мету діяльності мас­медіа. Найчастіше це набуває вигляду відволікання уваги, коли суспільно важливу інформацію мас­медіа ігнорують, наприклад, на замовлення правлячих еліт країни, а натомість пропонують аудиторії велику кількість неважливих повідомлень.

Маніпулювання — спосіб психологічного впливу, націлений на зміну напрямку активності інших людей, здійснюваний настільки майстерно, що залишається непоміченим ними.

Маніпулювати можна й емоціями. Будьяку інформацію можна подати так, щоб вона викликала в людини сильні емоції та певне ставлення до предмета повідомлення. Важливе місце у створенні емоційного впливу відіграє мова. Наприклад, під час висвітлення військових конфліктів мас­медіа викорис товують такі терміни, які  б демонстрували миролюбність своєї країни, вимушеність її дій. Так, у 1960­х рр. під час війни 

у В’єтнамі в СШа, які були стороною цього конф лікту, було складено цілі словники для позна чення дій, що справляли на читача потрібне враження. Воєнні дії у В’єтнамі в медіа називали «програмою умиротворення», а бомбардування Північного В’єтнаму — «захисною реакцією».

 Як розпізнати маніпуляції

Маніпуляції в мас­медіа можуть бути досить різноманітними. Проте ці маніпулятивні медіатексти зазвичай мають певні  ознаки, знання яких дозволить не стати жертвою маніпуляції. 

Коли існує багато альтернативних джерел інформації, розпізнати мовні маніпуляції неважко. Проблема в тому, що споживачі переважно користуються інформацією лише з одного­двох джерел і не порівнюють 

Спосіб маніпуляції

Дозування інформації Повідомляється тільки частина відомостей, а решта ретельно приховується. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в той чи інший бік або взагалі стає незрозумілою

Велика брехня Улюблений прийом міністра пропаганди нацистської Німеччини  Й. Геббельса. Він стверджував, що чим нахабніша й неправдоподібніша брехня, тим швидше в неї повірять, головне — подавати її максимально серйозно

Поєднання правди і брехні

Істинні факти змішуються з припущеннями, гіпотезами та чутками. У результаті стає неможливим відрізнити правду від вигадки

Затягування часу Цей спосіб зводиться до того, щоб під різними приводами відтягувати оприлюднення справді важливих відомостей до того моменту, коли буде вже пізно щось змінити

Поворотний удар Вигадану (звичайно, вигідну для себе) версію тих чи інших подій через підставних осіб поширюють в органах ЗМІ, нейтральних щодо обох 

 сторін конфлікту. Преса противника зазвичай повторює цю версію, оскільки вона вважається більш «об’єктивною», ніж думки прямих учасників конфлікту

Своєчасна брехня Повідомлення абсолютно брехливої, але надзвичайно очікуваної в певний момент («гарячої») інформації. чим більше зміст повідомлення відповідає настроям об’єкта, тим ефективніший  його результат. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає або певний процес набуває незворотного характеру. Головним у з’ясуванні того, чи є матеріал фейковим або маніпулятивним, є визначення джерел інформації, яким користувалися його автори. Якщо вказані в  тексті джерела викликають підозру, їх свідчення не можна перевірити, або одне джерело надає інформацію, яка суперечить фактам усіх інших джерел, або ж джерела інформації не вказані зовсім, то такий текст є фейковим. Якщо в медіатексті активно використовують емоційно забарвлені слова (найчастіше прикметники), оцінні судження (можна впізнати за використанням слів «добрий», «поганий» тощо), заклики до конкретних дій, то він є маніпулятивним. Ці правила поширюються на всі медіатексти. Відсутність достовірних джерел інформації, спрощена подача матеріалу у  вигляді гасел та тверджень, надмірна емоційність, звернення до почуттів аудиторії (причому 

 переважно не найкращих, а таких як обурення й гнів) є ознаками маніпуляції в мас­ медіа. 

Варто пам’ятати, що головним правилом професійної журналістики є неупередженість, тому матеріали, які порушують це правило, є маніпулятивними.

 Матеріал може мати недостовірний характер, якщо автор:

 1) посилається в публікації на нерейтингові джерела за наявності рейтингових із порушеної теми; 

2) використовує сумнівні факти або документи, отримані неофіційним шляхом;

 3) зосереджує увагу лише на тих повідомленнях, які підтверджують його припущення; 

4) приховує від користувачів частину інформації;

 5) перебільшує або зменшує значення частини інформації

. Наявність однієї з  указаних тенденцій може бути результатом того, що автор або сам не володіє всією інформацією, або виконує певне замовлення.

3. «мова ворожнечі»

«Мовою ворожнечі» часто називають вико ристання та апелювання до негативних  емоцій аудиторії в  медіатексті, проте насправді це поняття використовують в іншому значенні. Воно походить від англійського «hate speech», що дослівно перекладають як «промова ненависті». Поняття «мова ворожнечі» позначає систематичне 

 публічне вираження несприйняття певної особи чи групи осіб за будь­якою ознакою. З одного боку, демократичність передбачає 

свободу слова, можливість кожного висловлювати свою думку. Проте ця свобода не 

 може принижувати гідність інших людей. Тому «мова ворожнечі» є формою дискримінації та порушення прав людини. Комітет міністрів Ради Європи визначає «мову ворожнечі» як усі форми самовираження, що включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму та інших видів ненависті на основі несприй

цікаво знати На початку XX ст. американський політолог В. Ліппман запропонував так звану концепцію спрощення. Він вважав, що процес сприйняття — це пояснення ще невідомого явища за допомогою існуючого у  свідомості стереотипу. Тому мас-медіа прагнуть спростити свої повідомлення до зрозумілих стереотипів та усталених думок так, щоб споживач сприймав їх без зусиль і не піддавав сумніву. Спрощення дозволяє висловити головну думку у формі твердження, яке нібито не потребує обговорення. Одним із найважливіших засобів спрощення є поділ будь-якої цілісної проблеми на окремі фрагменти, щоб читач або глядач не зміг поєднати їх разом та осмислити. Метод спрощення доповнює метод повторення. Часті повторення призводять до того, що стереотипи стають більш стійкими, перетворюються на невід’ємну частину переконань людини. Спрощення надає твердженням ваги додаткового переконання й перетворює їх на нав’язливі ідеї. У той самий час повторення будує бар’єр проти будь-якого іншого твердження та не до зволяє роздумувати. Воно надає словам зрозумілості та очевидності, змушує прийняти інформацію в цілому. Як нав’язлива ідея, повторення стає бар’єром проти інших думок і всього того, що відрізняється. У такий спосіб воно зводить до мінімуму міркування та швидко перетворює думку на дію. 

Висновки

Мас-медіа можуть використовувати свій вплив на соціум із корисливою метою. Одним із найпоширеніших способів такої діяльності є  спотворення інфор мації та маніпулювання нею, формами її донесення до аудиторії задля формування потрібної суспільної думки. Найпоширенішими ознаками маніпулятивного медіатексту є  відсутність джерел інформації, надмірна емоційність такого тексту.

Домашнє завдання:

Опрацювати матеріал, законспектувати виділене.