21.01.2021 Громадянська освіта 93 група електромонтерів

 Тема: Свобода, етика і відповідальність.

З участю мас­медіа у  формуванні суспільної думки й громадянського суспільства пов’язується проблема подання інформації, співвідношення в ній фактів та коментарів. З  одного боку, журналіст не повинен змішувати інформацію і коментар до неї, з іншого — він не може пасивно констатувати факти без ризику потрапити в повне підпорядкування владних структур. Тому журналіст у  своєму коментарі має враховувати різні думки, бути критичним, доводячи їх до аудиторії. Коментар має бути зрозумілим і неупередженим, а його головне завдання — не повчати людей, а допомагати користувачам інформації сформулювати свою думку. Відповідальність сучасних професійних мас­ медіа перед громадянським суспільством полягає перш за все в  тому, щоб забезпе чувати його цінною, повною і достовірною інформацією. Свідченням усвідомлення працівниками  мас­медіа своєї відповідальності перед соціумом і небезпеки аморалізму стало підписання в  1994 р. у  Києві журналістами України та інших країн СНД Кодексу професійної етики журналістів для працівників сучасних українських мас­медіа, відповідно до якого: 

• найважливішим етичним принципом, яким мають керуватися журналісти, є об’єк тивність як неупереджена інформація про події, подання всіх поглядів і підходів як більшості, так і меншості;

 • журналісти мають право на вибір форми подачі інформації, без шкоди її змісту та об’єктивності, вони несуть особисту професійну відповідальність за свої коментарі й думки, зобов’язу ються зберігати таємницю стосовно джерел інформації, отриманої конфіденційно;

 • журналісти мають усвідомлювати соціальні й  політичні наслідки своєї діяльності, нести моральну відповідальність, керуючись принципом завдання щонайменшого зла.

 Проте підписаний документ мав декларативний характер, і дотримання його норм визначали моральні принципи працівників мас­медіа. З іншого боку, він пропонує найзагальніші правила діяльності журналістів, без дотримання яких повноцінна журналістика не може існувати. Із того часу зібрання журналістів ще кілька разів укладали оновлені кодекси етики журналіста. Нині є чинним Кодекс етики українського журналіста редакції 2013 р. Також існує Комісія із журналістської етики, яка має розглядати випадки можливого порушення цього кодексу. 

Цензура та замовні матеріали

У відносинах мас­медіа з державою існують чотири моделі:

 1) Тоталітарна — держава встановлює абсолютний контроль над медіа.

 2) Авторитарна  — медіа мають служити уряду й роз’яснювати громадянам «правильну» політику.

 3) Модель соціальної відповідальності — держава встановлює межі функціонування медіа, залишаючи за собою право втручатися до певних тематичних сфер.

 4) Ліберальна — мас­медіа служать суспільству, виконують функцію «сторожа демократії». Таким чином, за будь­якої моделі взаємодії мас­медіа з державою остання залишає за собою можливість втручатися до їх функціонування та обмежувати свободу слова «заради спільної користі». Одним з інструментів обмеження свободи слова є цензура — контроль офіційної влади за змістом, випуском медіапродукції, театральних вистав, творів образотворчого мистецтва й кіно з метою недопущення чи обмеження поширення ідей або інформації, які визнаються цією владою небажаними або шкідливими. Цензура може бути попередньою, коли держава створює такі правила для функціонування мас­медіа, через які вона може регулювати їх допуск до аудиторії. Це відбувається через уведення державою системи обов’язкових дозволів, сертифікацій, реєстрацій, ліцензій, які мас­медіа мають отримати, щоб працювати або публікувати певні медіатексти. Існує й наслідкова цензура — коли заборонено поширювати вже існуючі медіатексти або їхні частини, а  мас­медіа, які їх опублікували, підлягають покаранню. Дослідники відзначають істотну різницю між цензурою в демократичних і тоталітарних державах. У демократичній правовій державі цензура гарантує внутрішню й зовнішню безпеку країни, стабільність держави та політичного ладу за максимального дотримання прав і  свобод людини. У  тоталітарній або авторитарній державі роль цензури істотно змінюється. У  такій державі цензура здійснює контроль но­заборонні, поліцейські й  маніпулятивні функції, що багато в чому збігаються з функціями репресивних органів. Цензура в тоталітарних країнах не тільки обме жує поширення небажаних відомостей, а  й втручається у творчий процес, професійну діяльність та приватне життя громадян. Проте демократичний устрій країни автоматично не передбачає неупередженої та чесної журналістики. Навіть за умов забезпечення державою свободи слова в мас­ медіа залишається чимало способів і  причин передачі навмисно спотвореної інформації. Основною причиною цього є прагнення отримати додатковий прибуток. Так виникло явище прихованої реклами в  мас­медіа, яке в  медійній спільноті називають «джинса». Приховану рекламу маскують під виглядом новин, авторських текстів, аналітичних матеріалів, телевізійних програм тощо. Як і звичайна реклама, вона поділяється на комерційну та політичну. У першому випадку рекламують товари чи послуги, у другому — політичних діячів та партії.

 Точно невідомо, чому за прихованою рекламою закріпилася саме така назва  — «джинса». 

 Однією з версій є те, що отримані за розміщення такої реклами кошти журналісти або редактори кладуть собі в кишеню джинсів — звичного робочого одяг

 «Джинса» має такі ознаки

 • текст вирізняється за стилістикою і взагалі має чужорідний вигляд серед інших текстів ви дання;

 • у двох або більше виданнях розміщено однакові тексти;

 • у кількох виданнях одночасно (чи майже одночасно) з’явилися матеріали на одну й ту саму тему або з  тими самими героями (спікерами), не прив’язані до вагомого інформацій ного приводу;

 • ілюстрації до тексту містять зображення або логотип конкретного товару або бренду;

 • сумнівний текст розміщено в рубриці для прихованої реклами, що часто має назву «Думка», «Погляд», «Новини компаній», «Позиція» тощо; 

• у тексті згадується лише одна торговельна  марка;

 • текст підписаний або за авторством журналіста-новачка, або під псевдонімом;

 • у  матеріалі окреслюється проблема, а  її вирішення пов’язане з певним брендом;

 • у дослідженні, присвяченому конфлікту, відображена позиція лише однієї сторони;

 • у  тексті йдеться про нагороди, перемоги конкретного підприємства чи бренду. 

«Джинса» відрізняється від справж нього журналістського матеріалу тим, що в  ній грубо порушують ключові стандарти журналістики, зокрема принцип неупередженості. Як  правило, у  «джинсових» текстах наводиться позиція лише замовника матеріалу, а  альтернативні думки чи погляди інших сторін ігнорують. часто журналіст дає в матеріалі власні оцінки, «навішує ярлики», наводячи при цьому сумнівні аргументи, посилаючись на недостовірні джерела, вири ваючи факти з контексту й приховуючи від читачів повну картину дійсності, щоб створити найкраще враження про рекламований продукт.