27.11.2023 Громадянська освіта 95 група електромонтерів

 Тема: Тема: Я і Ми. Соціокультурна багатоманітність.

1. Що таке соціум

Людина є суспільною істотою, можливості якої реалізуються лише в соціумі. Немає людини — не виникне соціуму, відсутній соціум — не сформується особистість людини. Здобути знання, опанувати трудові навички, навчитися користуватися предметами людина може лише в середовищі інших людей.

Розуміння того, чим є соціум, змінювалося із часом. Активно досліджувати те, що таке суспільство, почали у XVIII ст. Видатний французький просвітитель Жан-Жак Руссо запропонував концепцію суспільного договору, яка доводила, що суспільство виникло як результат договору всього людства задля задоволення своїх потреб у харчуванні й безпеці, спілкуванні та інтелектуальному розвитку. Пізніше дуже популярною стала ідея про те, що соціум є цілісним живим організмом, а отже, для вивчення його можна використовувати ті самі принципи, що й до інших живих істот (органіцизм). Її замінив інший (фукціоналізм), у межах якого соціум — це також єдина злагоджена система, але вже не біологічна, а соціальна. Отже, її швидше стосуються закони соціології, психології та інших суспільних наук, а не біологічні закономірності.

Нині також існує багато тлумачень цього поняття. Соціологи пояснюють його як сукупність усіх способів взаємодії і форм об’єднання людей, у яких проявляється їхня всебічна залежність одне від одного. У більш поширеному розумінні соціум — це сукупність людей, об’єднаних конкретними інтересами, потребами, взаємними симпатіями або видами діяльності. Отже, соціум є багатогранним явищем, яке можна розглядати різнобічно.

Сучасні науковці виділяють такі ознаки соціуму:

• його представники проживають на певній території;

• його представники здійснюють спільну діяльність;

• у соціумі обов’язково має бути розподіл суспільних благ;

• як наслідок, ознакою соціуму є соціальний і виробничий поділ праці.

Чому виникає суспільство?

 Соціальна структура сучасного соціуму

Перш за все варто знати, що соціум не є єдиним, а складається з багатьох менших спільнот. Видами соціальних спільнот вважаються стани, класи, касти, верстви, страти, професійні, навчальні, вікові об’єднання тощо. Наприклад, школяр може одночасно належати до таких спільнот, як сім’я, шкільний колектив, творчий, спортивний, робочий чи волонтерський колектив, бути прихильником певної субкультури. Між спільнотами, із яких складається соціум, існують різноманітні зв’язки та відносини. Кожна людина одночасно належить до різних таких спільнот.

.

Толерантність — терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв.

Терпимість — здатність витримувати щось, миритися з яким-небудь становищем.

Плюралізм — визнання багатоманітності думок, поглядів, напрямків, партій, суб'єктів економічного, політичного й культурного життя демократичного суспільства як основи його розвитку.

Компроміс — згода, якої досягають шляхом взаємних поступок.

Різноманітність — наявність багатьох складових різного характеру в єдиному цілому.

Рівність — можливість забезпечення рівними правами та можливостями різних соціальних груп задля задоволення їхніх потреб.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Поняття «суспільство» тотожне терміну «соціум», а різниця полягає лише у сферах їх застосування. Так, поняття «суспільство» частіше застосовується в правових дисциплінах, у суспільствознавстві та історії, а «соціум» — це поняття, ближче до соціологічних наук: демографи, соціологи, психології. Таким чином, поняття «соціальне» та «суспільне» теж є синонімічними.

Дослідники визначають усі ці взаємозв’язки в соціумі як його соціальну структуру — сукупність усіх соціальних спільнот, що взаємодіють між собою в соціумі.

Вона складається із:

• соціальних спільнот — відносно стійких сукупностей людей, яким притаманні більш або менш однакові умови та стиль життя, колективна свідомість, спільність соціальних норм, ціннісні орієнтири та інтереси;

• соціальних відносин — відносно стійкої системи зв’язків між окремими спільнотами, що сформувалася в процесі їхньої взаємодії в умовах певного суспільства. У межах різних соціальних спільнот люди мають певний соціальний статус — визначене місце в цій спільноті, і відповідно до нього виконують соціальні ролі — поводяться згідно зі своїм соціальним статусом і узгодженими з ним правами та обов’язками.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Дестабілізуючий вплив на соціальну структуру суспільства мають дві групи населення — люмпени і маргінали. Люмпенами (від нім. — лахміття) називають жебраків, волоцюг, безпритульних. Збільшення їх кількості в соціумі називають люмпенізацією населення. Небезпека цього явища полягає в тому, що воно створює сприятливе середовище для криміналізації суспільства.

До соціальних маргіналів (від латин. margo — край, межа) належать ті, хто внаслідок певних причин втратив зв'язок зі своїм соціальним середовищем, але не зміг успішно увійти до нового. Явище маргіналізації окремих груп населення є своєрідною «хворобою» суспільства, яке не може створити для всіх гідних умов життя, і від цього страждають найбільш незахищені соціальні категорії: люди з обмеженими фізичними можливостями, колишні учасники бойових дій, мігранти із сільської місцевості або іншої країни тощо.

1) Чим люмпени відрізняються від маргіналів?

2) Чому маргіналізацію називають «хворобою» суспільства?

Складіть схему структури сучасного соціуму.

 Соціальна нерівність

Ви вже знаєте, що в сучасних державах усі громадяни однаково рівні перед законом. Проте люди в соціумі мають різний статус у різних спільнотах. Наприклад, тренер олімпійської збірної держави матиме вищий статус у професійній спортивній спільноті, ніж тренер шкільної команди.

Правозахисники та активісти вважають ідеальним таке суспільство, де соціальної нерівності не існуватиме або ж вона не впливатиме на життя людей. Найпоширенішим сьогодні є розуміння соціальної нерівності як становища в суспільстві, за якого окремі соціальні групи мають відмінний соціальний статус, належать до різних суспільних верств або соціальних кіл.

Основною причиною існування соціальної нерівності вважають низький рівень морального розвитку суспільства, його жорстку стратифікацію, відсутність прагнення порозуміння і толерантності. Проявами соціальної нерівності є правова нерівність, обмеження свобод, майнова нерівність, відмінності в можливостях доступу до освіти й культури, медичного обслуговування тощо.

Соціальний статус людини впливає на те, як її сприймають представники спільноти, до якої вона належить, та інших спільнот.

Цінності сучасного західного суспільства передбачають його розвиток, спрямований на усунення цих відмінностей. У першу чергу йдеться про ліквідацію соціальної нерівності, спричиненої біологічними чинниками: розвинені країни створюють умови для вільного пересування, освіти, комунікації та всього необхідного для повноцінного життя людей з особливими фізичними потребами, зумовленими як віком, так і станом здоров’я. Також передбачається формування нового суспільства, де представники різних соціальних груп почуватимуть себе однаково комфортно. Таким чином, основною його цінністю є різноманіття, виражене в гаслі «Усі різні, усі рівні».

 

ЦІКАВО ЗНАТИ

Соціальна згуртованість «за середньовічним зразком» залишається притаманною східним корпораціям. Так, японські уявлення про доброго робітника передбачають, що він має працювати на одному місці роботи все своє життя. При цьому роботодавець повністю забезпечує робітника та його родину соціальним захистом. Проте передбачається, що діти робітника мають відвідувати навчальні заклади корпорації, а студенти, що навчаються її коштом, — неодмінно в ній працювати.

Соціальні цінності та згуртованість

Історично соціальні групи турбувалися про своїх членів. Належність до певної спільноти гарантувала наявність у людини закріплених законом прав та привілеїв. Так, середньовічні професійні спільноти — ремісничі цехи — гарантували тим, хто до них належав, низку привілеїв. Передусім вони були безпосередньо пов’язані з виробничим процесом (забезпечення сировиною належної якості, продаж товарів за певними цінами, усунення конкурентів, що не належать до цеху). Також члени цеху мали право на навчання ремесла через систему підмайстер — майстер, допомогу сім’ї в разі втрати ремісником працездатності, грошові позики за малими відсотками. У межах спільноти відбувалося відзначення релігійних (майже кожен цех мав святого покровителя) та корпоративних свят.

Відповідно цеховики мали поділяти певні цінності — релігійні, морально-етичні (наприклад, мати гідну поведінку), професійні — виготовляти товар певної якості за певними цінами, сплачувати внески до спільної скарбниці. Для того щоб стати повноправним членом цеху — майстром — людина мала скласти іспит. Будь-кого до цеху не приймали. Питання порушення цих норм також розглядали в межах цеху. Усе це сприяло згуртуванню цехової спільноти, виникненню корпоративної свідомості.

У сучасному світі більшість функцій, що стосуються соціального захисту, виконує держава щодо всього свого громадянства, а на виробничі спільноти покладено завдання виробництва товарів певної якості та за цінами в певних межах. Таким чином, якщо раніше людина поділяла цінності колективу в обмін на матеріальні вигоди, то тепер пов’язання цих речей між собою стало більш розмитим. Проте розуміння людиною своєї належності до певного колективу та визнання його цінностей продовжує сприяти соціальній згуртованості.

Нині найяскравіше це проявляється на прикладі національної згуртованості: під час міжнародних спортивних змагань, усіляких конкурсів, у разі збройної агресії іншої країни тощо.

Домашнє завдання:

1 Переглянути відеоролик

2 Опрацювати матеріал, законспектувти виділене.

3 Підручник сторінка 46-48