28.01.2021 Громадянська освіта 5 група кухар;пекар. 93 група електриків

 Тема: Критичне сприйняття та протидія маніпуляціям мас -медіа.

Українське законодавство передбачає захист права своїх громадян на отримання достовірної інформації. Так, у статті 302 Цивільного кодексу України зазначено: «фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію». Однак при цьому особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності. Проте закон не пропонує механізмів її перевірки. Тому кожен споживач інформації має самостійно подбати про те, щоб не стати жертвою маніпуляцій у мас­медіа. Головним правилом уникнення маніпуляцій у мас­медіа є застосування споживачем інформації правил логіки та здорового глузду. Перше із цих правил стверджує, що за найменшого сумніву в  достовірності інформації її потрібно перевіряти в  інших джерелах. Важливим правилом перевірки будь­якої інформації є те, що її мають підтвердити два незалежні джерела, щоб вона вважалася достовірною. 

Достовірною називають правдиві та максимально повні дані про події, явища, людей. формальною ознакою достовірності є  наявність у  тексті посилання на першоджерело інформації. Якщо воно відсутнє, особливо у  випадку наведення статистики, даних соціологічних досліджень, висновків або оцінок офіційних осіб тощо, матеріал не заслуговує на довіру. Проте й наявність посилань не гарантує достовірності. Тому під час перевірки джерел інформації необхідно враховувати їхній характер. Наприклад, які суспільно­політичні погляди має той чи інший автор, хто є власником того чи іншого медіаресурсу (телеканалу, сайта). Якщо йдеться про Інтернет, то найкраще знайти першоджерело інформації — той інтернет­ресурс або користувача соціальної мережі, який першим його поширив. У випадку, коли першоджерело є загальновідомим та авторитетним, його статус гарантує достовірність інформації. Відомі ресурси не ризикуватимуть своїм статусом заради сумнівних сенсацій. Разом із тим навіть вони не застраховані від випадкових помилок. Наявність у матеріалі посилань на офіційні електронні ресурси органів державної влади, провідних інформаційних агентств, наукових академічних структур може бути свідченням достовірності інформації. Якщо те, як автори медіатексту пояснюють офіційний документ або твердження з іншого джерела, викликає сумнів, або посилання на такий документ здається недоречним, у першоджерелі, що його наводить, необхідно знайти таку інформацію 

• де й ким він був створений;

 • чи є він чинним;

 • чи є він відкритим, і якщо ні, то яким чином і з якою метою його оприлюд нили.

Під час визначення достовірності інформації важливо відрізняти факт від судження автора про нього.

 Факт — це реальна подія, що відбулася, яку можна прив’язати до конкретного часу або місця; явище або існуючий стан речей. Тому якщо текстовий уривок, речення містять числові дані, говорять про подію, яка вже відбулася, то такий уривок описує факт.

 Судження виражають думку людини про факт. Вони можуть бути і позитивними, і негативними, а також існувати у формі прогнозів і припущень, порівнянь та оцінок. Тому час то висловлення автором думки стосовно фактів ще називають оцінними судженнями. 

Озна ками оцінних суджень є:

 • наявність у реченні вступних слів (звичайно, без сумніву, очевидно, напевно, 

можливо, ймовірно, здається, перш за все, крім того, навпаки, з іншого боку);

 • автор висловлює думки про майбутнє, наприклад про можливі наслідки події, що вже відбулася;

 • думку автора підкреслюють слова чи фрази: мені здається, я вважаю, на мій погляд тощо. Інформаційний текст має містити достовірну фактичну інформацію, після якої автор може висловити свої судження щодо неї. Проте при цьому автор має бути стриманим у висловленні своєї позиції, щоб у спробах довести свою думку не перетворитися на маніпулятора. 

Автори медіатекстів  — люди добре соціалізовані, оскільки медіатексти завжди розраховані на широку аудиторію. Проте вони можуть по­різному представляти себе в тексті — або перетворювати його на висловлення власної позиції, використовуючи приклади із власного життя, закликати публіку до осмислення певної проблеми, або ж, навпаки, відмежовувати себе від тексту, 

намагаючись лише подавати інформацію, а аудиторія має сама вирішувати, що з нею робити. Незалежно від стилю, який використовує автор, він завжди, як це називають дослідники, «незримо присутній у тексті». На творення будь­якого тексту впливають погляди автора на світ, його мова, освіта, культурне середовище, те, як він розуміє свою аудиторію, завдання, які він перед собою ставить, створюючи конкретний текст. Це виявляється в тому, на які теми автор пише, до якої аудиторії звертається, як висловлює свою позицію, навіть якими словами користується. Наприклад, чи він вживає спеціальну термінологію; чи пояснює «народною» мовою, як позиціонує себе: чи як «один із нас», чи як «ментор» — той, хто розповідає аудиторії, «як правильно», чи намагається бути «суддею», відверто не демонструючи свої симпатії або антипатії. Загалом жоден текст ніколи не буває повністю знеособленим і вільним від впливу «людського чинника». Таким чином, завданням автора є створити такий медіатекст, де будуть збалансо

вано подані факти та судження про них, власна думка автора буде чітко відмежована від фактів. Такий текст, з  одного боку, дасть читачам можливість зорієнтуватися в проблемі, ознайомитися з фактами, позиціями щодо неї, але при цьому не потрапити під цілковитий вплив однієї точки зору. 

Тому ознаками якісного збалансованого інформаційного медіатексту є:

 • баланс думок;

• відокремлення фактів від висновків та оцінок;

 • достовірність інформації; • повнота (вичерпність) інформації. 

Домашнє завдання : опрацювати матеріал. Законспектувати виділене.